Будівництво Захисних Споруд в Україні 2025: Повний Посібник з ДБН, Проектування та Юридичної Відповідальності

Поточна безпекова ситуація в Україні кардинально змінила підходи до цивільного захисту, перетворивши його з теоретичної дисципліни на нагальний національний пріоритет. Будівництво нових, сучасних та ефективних захисних споруд стало фундаментальним аспектом міського планування, громадської безпеки та корпоративної відповідальності. Ця трансформація вимагає від усіх учасників будівельного процесу — від архітекторів та інженерів до девелоперів та власників нерухомості — глибокого розуміння складної та динамічної нормативно-правової бази.

Регуляторний ландшафт зазнав повного перезавантаження із прийняттям основоположного документа — ДБН В.2.2-5:2023 “Захисні споруди цивільного захисту”. Ці норми, що набули чинності 1 листопада 2023 року, замінили застарілий стандарт ДБН В.2.2.5-97 і ознаменували повний перегляд підходів до проектування та будівництва укриттів.

Особливу увагу слід приділити регулюванню, актуальному для 2025 року. Нормативна база не є статичною; вона постійно вдосконалюється на основі отриманого практичного досвіду. Ключове значення мають Зміна №1 та особливо Зміна №2 до ДБН В.2.2-5:2023. Остання, що набуває чинності з 1 квітня 2025 року, впроваджує критично важливі оновлення, що стосуються аварійних виходів, пожежної безпеки та систем життєзабезпечення.

Ця стаття є вичерпним професійним посібником, розробленим для навігації складними технічними та юридичними вимогами до будівництва нормативних та ефективних захисних споруд в Україні станом на 2025 рік. Вона надає детальний аналіз ключових нормативних документів, процедурних етапів та юридичної відповідальності, слугуючи дорожньою картою для всіх, хто залучений до створення безпечного простору для громадян.

Розділ 1: Класифікація та Сфера Застосування Норм 2025

Розуміння класифікації захисних споруд та сфери застосування державних будівельних норм є першим і найважливішим кроком у будь-якому проекті, пов’язаному з цивільним захистом. ДБН В.2.2-5:2023 встановлює чітку ієрархію та термінологію, яка визначає рівень захисту, конструктивні особливості та інженерне оснащення кожного типу об’єкта.

1.1. Ключові Поняття та Класифікація

Нормативна база визначає три основні типи захисних споруд, що підлягають регулюванню, кожен з яких має своє специфічне призначення та рівень захисту:

1. Сховище: Це герметична споруда, що забезпечує найвищий рівень захисту населення. Вона призначена для захисту від небезпечних чинників, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, включаючи дію ядерної зброї (ударна хвиля, проникаюча радіація, світлове випромінювання), а також бактеріологічних (біологічних) та хімічних речовин. Ключовою особливістю сховища є його герметичність та наявність складних систем життєзабезпечення, таких як фільтровентиляційні установки (ФВУ) для очищення повітря та системи регенерації.
2. Протирадіаційне укриття (ПРУ): Це негерметична споруда, основною функцією якої є захист населення від зовнішнього іонізуючого випромінювання, що виникає внаслідок радіоактивного забруднення місцевості. ПРУ також забезпечує захист від дії звичайних засобів ураження, ударної хвилі та уламків. Його конструкція та інженерні системи є менш складними порівняно зі сховищем.
3. Споруда подвійного призначення (СПП): Це споруда, яка в мирний час використовується для господарських, культурних або побутових потреб (наприклад, підземні паркінги, торгові центри, спортивні зали, станції метрополітену), але спроектована таким чином, щоб у разі надзвичайної ситуації виконувати захисні функції сховища або протирадіаційного укриття. Концепція СПП є ключовою для сучасного містобудування, оскільки дозволяє інтегрувати захисну інфраструктуру в повсякденне життя міста, забезпечуючи її ефективне використання та утримання.

Варто зазначити, що існують також найпростіші укриття (підвали, цокольні поверхи), які не підпадають під суворі вимоги ДБН В.2.2-5:2023 щодо нового будівництва, але для їх облаштування існують окремі рекомендації ДСНС. Цей посібник зосереджений на перших трьох категоріях, які вимагають формального проектування, експертизи та будівництва згідно з чинними нормами.

1.2. Сфера Застосування ДБН В.2.2-5:2023

Державні будівельні норми ДБН В.2.2-5:2023 є обов’язковими до застосування у наступних випадках:

1. Нове будівництво та реконструкція захисних споруд цивільного захисту (сховищ, ПРУ) та споруд подвійного призначення.
2. Проектування захисних споруд у складі житлових та громадських будівель, включаючи об’єкти з масовим перебуванням людей, такі як школи, дитячі садки, заклади охорони здоров’я та інші об’єкти критичної інфраструктури.
3. Норми можуть частково або повністю використовуватися для проектування капітального ремонту існуючих захисних споруд з метою відновлення їх експлуатаційних показників та захисних властивостей.

Винятки: Важливо зазначити, що вимоги цих норм не поширюються на проектування споруд, призначених для укриття особового складу військових підрозділів Збройних Сил України, які регулюються окремими відомчими стандартами.

Регуляторна база є динамічною, адаптивною системою. Швидке прийняття ДБН В.2.2-5:2023 наприкінці 2023 року та подальше впровадження Зміни №1 та Зміни №2 протягом короткого періоду свідчить про те, що держава активно кодифікує уроки, отримані з реальних бойових дій. Це не статичний набір правил, а живий документ, що еволюціонує. Наприклад, Зміна №2, що стає обов’язковою у квітні 2025 року, вводить надзвичайно практичні оновлення щодо резервного живлення для систем зв’язку та пожежної безпеки для дизельних генераторів. Ці зміни безпосередньо реагують на вразливості, виявлені під час тривалих атак: втрату зв’язку та пожежні ризики від імпровізованих джерел живлення. Це означає, що фахівці галузі не можуть покладатися на одноразове вивчення стандартів; вони повинні здійснювати постійний моніторинг оновлень від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Для девелоперів та проектувальників це означає, що проектні плани мають бути гнучкими та орієнтованими на майбутнє. Проект, що відповідає нормам на початку тривалого будівництва, може потребувати модифікації для відповідності новим правилам, які з’являться до його завершення.

Таблиця 1: Класифікація та основні характеристики захисних споруд

Розділ 2: Архітектурно-планувальні та Конструктивні Вимоги

Дотримання архітектурно-планувальних та конструктивних вимог є основою для створення ефективної та безпечної захисної споруди. ДБН В.2.2-5:2023 встановлює детальні та суворі правила щодо розміщення об’єктів, їх внутрішнього планування та міцності конструкцій.

2.1. Вимоги до Розміщення

Правильний вибір місця для будівництва захисної споруди є критично важливим для її функціональності та безпеки людей. Норми встановлюють наступні ключові критерії:

1. Радіус доступності: Споруди повинні розташовуватися в межах пішохідної доступності від житлових будинків, місць праці та громадських закладів. Конкретний радіус визначається містобудівною документацією, але загальні орієнтири складають до 300-500 метрів залежно від щільності забудови.
2. Захист від вторинних факторів ураження: Об’єкт має бути максимально захищений від потенційного затоплення ґрунтовими чи дощовими водами. Також він повинен розташовуватися поза зонами можливих завалів, що можуть утворитися внаслідок руйнування сусідніх, особливо висотних, будівель.
3. Заборони щодо розміщення: Категорично забороняється розміщувати захисні споруди під виробничими та складськими приміщеннями, де знаходяться резервуари з небезпечними хімічними рідинами, печами з розплавленими металами або інші об’єкти, руйнування яких може призвести до викиду небезпечних речовин та ураження людей в укритті.

2.2. Об’ємно-планувальні Рішення

Внутрішня організація простору укриття повинна забезпечувати не тільки захист, але й можливість тривалого та відносно комфортного перебування людей.

1. Склад приміщень: Проект повинен обов’язково передбачати чітке зонування. До складу споруди входять:
   • Основні приміщення для безпосереднього укриття людей.
   • Санітарно-гігієнічні приміщення (санвузли, умивальники).
   • Приміщення для вентиляційного обладнання (фільтровентиляційні камери).
   • Приміщення для автономних джерел електропостачання (дизельні електростанції).
   • Медичні пункти або зони санітарного поста.
2. Норми площі та висоти:
   • Мінімальна площа на одну особу в основних приміщеннях для укриття становить 0,6 м². Ця норма не враховує площу, зайняту під коридори, санвузли та технічні приміщення.
   • Для закладів освіти (шкіл, дитячих садків) встановлено підвищену рекомендовану норму — 1,0 м² на одну особу, що враховує потреби дітей у більшому просторі.
   • Мінімальна висота приміщень від підлоги до стелі має бути не менше 2,0 метрів.
3. Облаштування простору: Норми також регламентують розміри місць для сидіння (не менше 0,45×0,45 м на одну особу) та місць для лежання (0,55×1,8 м). Це дозволяє проектантам точно розрахувати реальну місткість споруди.
4. Шляхи евакуації: Ширина коридорів та пандусів, що використовуються для евакуації, є критичним параметром. Вона має бути не меншою за 1,8 м при новому будівництві та 1,5 м при реконструкції.

2.3. Конструктивні Вимоги та Навантаження

Несучі та огороджувальні конструкції є основним елементом, що забезпечує захисні властивості споруди. Вони повинні бути розраховані на витримування екстремальних навантажень.

1. Захист від загроз: Конструкції (фундаменти, стіни, перекриття) повинні забезпечувати захист від комплексу вражаючих факторів: дії ударної хвилі, проникаючої радіації, світлового випромінювання та радіоактивного зараження місцевості.
2. Розрахункові навантаження: ДБН В.2.2-5:2023 містить детальні методики розрахунку та табличні дані, що визначають класи сховищ та групи ПРУ залежно від надлишкового тиску у фронті повітряної ударної хвилі, який вони повинні витримувати. Ці параметри є вихідними даними для інженерів-конструкторів при виборі матеріалів та розрахунку перерізів конструктивних елементів.
3. Спеціалізовані захисні елементи: Для забезпечення герметичності (у сховищах) та захисту внутрішнього об’єму від проникнення ударної хвилі, проект повинен включати спеціальні конструкції:
   • Захисно-герметичні та герметичні двері, ворота, люки: Вони мають спеціальну конструкцію, що забезпечує щільне прилягання та здатність витримувати розрахункові навантаження.
   • Тамбур-шлюзи: Це проміжні приміщення між зовнішнім середовищем та основним приміщенням укриття, обладнані двома герметичними дверима. Вони дозволяють людям входити та виходити, не порушуючи герметичність основного об’єму.

Таблиця 2: Розрахункові навантаження та класи захисту (на основі даних ДБН В.2.2-5:2023)

Розділ 3: Ключові Зміни 2025: Детальний Аналіз Зміни №2 до ДБН В.2.2-5:2023

Зміна №2 до ДБН В.2.2-5:2023, що набуває чинності 1 квітня 2025 року, є найактуальнішою та найважливішою еволюцією стандартів безпеки. Вона базується на практичному досвіді, отриманому в умовах реальних загроз, і впроваджує низку критичних уточнень та нових вимог. Дотримання її положень є обов’язковим для всіх проектів, що розробляються та реалізуються з цієї дати.

3.1. Революція у Вимогах до Аварійних Виходів

Зміна №2 вносить суттєву диференціацію та деталізацію вимог до шляхів евакуації залежно від місткості споруди, що дозволяє застосовувати більш гнучкі та обґрунтовані проектні рішення.

1. Для споруд місткістю до 15 осіб включно: Введено значне спрощення, що має велике практичне значення для невеликих об’єктів. Тепер дозволяється облаштовувати лише один головний вхід за умови наявності альтернативного аварійного виходу у вигляді захисного люка. Вимоги до такого люка чітко регламентовані:
   • Він повинен розташовуватися на протилежній від головного входу стороні споруди.
   • Має відкриватися назовні для уникнення блокування зсередини.
   • Встановлено мінімальні розміри у просвіті: 0,6×0,9 м для люків у стелі та 0,8×1,5 м для люків у зовнішніх стінах. Це забезпечує практичне та економічно ефективне рішення для малих приватних чи корпоративних укриттів.
2. Для споруд місткістю 16 осіб і більше: Вимоги залишаються суворими. Споруда повинна мати щонайменше один аварійний вихід, який розташовано за межами зон можливих завалів від сусідніх будівель. Це критичний захід безпеки, що запобігає ситуації, коли люди опиняються заблокованими всередині укриття уламками зруйнованих конструкцій.

3.2. Гарантований Зв’язок та Інформація

Одним з ключових нововведень є посилення вимог до інформаційної стійкості та комунікацій, що відображає розуміння важливості інформації в кризових ситуаціях.

1. Встановлено нову, сувору вимогу щодо забезпечення резервним або альтернативним джерелом живлення всієї інфраструктури електронних комунікацій. Це стосується систем зв’язку, сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло. Автономність функціонування цих систем має бути забезпечена протягом не менше ніж 48 годин.
2. Проект повинен обов’язково передбачати забезпечення доступу до мережі Інтернет, в тому числі через безпроводові точки доступу (Wi-Fi), які мають покривати всю територію споруди.

Ці зміни знаменують парадигмальний зсув від концепції примітивних бункерів до сучасної цивільної інфраструктури. 48-годинна автономність зв’язку та обов’язковий Wi-Fi — це не просто про виживання; це про збереження ситуаційної обізнаності, психологічного комфорту та зв’язку із зовнішнім світом під час кризи. Це визнання того, що інформація є таким же критично важливим ресурсом, як повітря та вода. Попередні стандарти фокусувалися на конструктивній міцності та базовому життєзабезпеченні. Зміна №2 додає новий рівень: стійкість інформації та комунікацій. Це перетворює укриття з пасивного простору очікування на активний вузол, де люди можуть отримувати оновлення та зменшувати психологічний стрес від ізоляції. Для проектувальників це суттєво ускладнює та здорожчує інженерну частину проекту, вимагаючи не лише генератора, а й джерел безперебійного живлення (UPS), надійної кабельної інфраструктури та резервних систем для комунікаційного обладнання.

3.3. Підвищена Пожежна Безпека та Інженерні Мережі

Зміна №2 також вносить важливі уточнення щодо пожежної безпеки та прокладання інженерних комунікацій.

1. Дизельні електростанції: Стіни, що відокремлюють приміщення дизельного генератора від зон, де перебувають люди, тепер повинні бути суцільними протипожежними 1-го типу. Це значно підвищує рівень захисту від пожежі, яка може виникнути внаслідок роботи генератора.
2. Каналізація: Вирішено поширену практичну проблему при інтеграції укриттів у існуючі будівлі. Зміна тепер чітко дозволяє прокладання внутрішніх мереж каналізації через приміщення захисних споруд, але за суворої умови: труби повинні бути розміщені в захисних коробах або футлярах, які забезпечують як захист від пошкодження, так і можливість доступу для обслуговування (прочистки, ревізії).

Розділ 4: Інтеграція Суміжних Норм: Інклюзивність та Пожежна Безпека

Проектування сучасної захисної споруди не може обмежуватися лише вимогами ДБН В.2.2-5:2023. Це комплексне завдання, що вимагає гармонійної інтеграції норм з інших ключових сфер — інклюзивності та пожежної безпеки. Недотримання цих стандартів робить проект невідповідним законодавству та неможливим для реалізації.

4.1. Інклюзивність як Безумовний Пріоритет (ДБН В.2.2-40)

Забезпечення доступності для маломобільних груп населення (МГН) є не рекомендацією, а безумовною законодавчою вимогою при проектуванні будь-яких громадських просторів, включаючи захисні споруди. Норми ДБН В.2.2-40 “Інклюзивність будівель і споруд” встановлюють конкретні параметри, які мають бути враховані.

1. Практична реалізація доступності:
   • Входи та шляхи руху: Проект повинен передбачати безбар’єрний доступ. Це означає відсутність порогів або їх мінімальну висоту (не більше 1,5 см) зі скошеними краями. Будь-які сходи на шляхах руху МГН повинні дублюватися пандусами з нормативним ухилом або іншими підйомними пристроями. Ширина коридорів та проходів має бути достатньою для маневрування на кріслі колісному (мінімум 1,5−1,8 м).
   • Санітарні приміщення: У складі укриття обов’язково має бути облаштоване щонайменше одне універсальне санітарно-гігієнічне приміщення, доступне для людей на кріслах колісних, з розрахунку одне таке приміщення на кожні 200 осіб.
   • Навігація та інформування: Для людей з порушеннями зору та слуху необхідно передбачати системи візуальної та тактильної навігації. Це включає контрастне маркування першої та останньої сходинок на сходах, тактильні смуги на підлозі, інформаційні таблички зі шрифтом Брайля та візуальні системи оповіщення.

Останні оновлення цих норм містяться у Зміні №2 до ДБН В.2.2-40:2018, затвердженій наприкінці 2024 року, що підкреслює постійну увагу держави до питань інклюзивності.

4.2. Комплексна Пожежна Безпека (ДБН В.1.1-7)

Захисна споруда, як і будь-який інший об’єкт будівництва, повинна відповідати загальним вимогам пожежної безпеки, встановленим у ДБН В.1.1-7 “Пожежна безпека об’єктів будівництва”.

1. Ключові аспекти пожежної безпеки:
   • Вогнестійкість конструкцій: Усі будівельні матеріали, що використовуються в укритті, класифікуються за показниками горючості (НГ — негорючі, Г — горючі). Несучі та огороджувальні конструкції (стіни, перекриття, колони) повинні мати нормований клас вогнестійкості (наприклад, REI 180), що гарантує збереження їх несучої здатності (R), цілісності (E) та теплоізолюючої здатності (I) протягом визначеного часу під час пожежі.
   • Протипожежні перешкоди: Якщо укриття вбудоване у більшу будівлю (наприклад, житловий комплекс чи офісний центр), воно повинно бути виділене в окремий протипожежний відсік. Це досягається за допомогою протипожежних стін та перекриттів 1-го типу, які запобігають поширенню вогню з основної будівлі в укриття і навпаки.
   • Евакуація: Проект повинен забезпечувати безпечну та швидку евакуацію людей. Кількість, розміри та розташування евакуаційних виходів чітко регламентуються нормами для уникнення скупчення людей. Шляхи евакуації мають бути завжди вільними, незадимлюваними та належним чином позначеними.

Обов’язкова інтеграція трьох складних ДБН (Цивільний захист, Інклюзивність, Пожежна безпека) створює надзвичайно складне проектне завдання. Практично неможливо, щоб один архітектор чи інженер був експертом у всіх трьох сферах. Це призводить до ситуацій, коли вимоги різних норм можуть суперечити одна одній: наприклад, важкі вибухозахисні двері, що відповідають ДБН В.2.2-5, можуть бути надзвичайно складними для відкриття людиною з інвалідністю, що суперечить ДБН В.2.2-40; або пожежні виходи, які мають легко відкриватися зсередини, повинні бути герметичними згідно з вимогами для сховищ. Ця складність пояснює, чому держава створила спеціалізовану сертифікацію “Експерт будівельний з інженерно-технічних заходів цивільного захисту” Роль цього експерта — бути інтегратором, який на етапі проектування та експертизи гарантує, що кінцевий проект гармонізує ці потенційно суперечливі вимоги в єдине, нормативне та функціональне рішення. Це свідчить про кінець спрощених підходів до проектування укриттів і вимагає залучення вузькоспеціалізованих консультантів з самого початку роботи над проектом.

Розділ 5: Процедура Реалізації Проекту: від Ідеї до Введення в Експлуатацію

Будівництво захисної споруди — це суворо регламентований процес, що вимагає проходження кількох обов’язкових етапів, від розробки проектної документації до офіційного введення об’єкта в експлуатацію та взяття його на облік.

5.1. Етап Проектування

На початковому етапі закладаються всі ключові рішення, що визначатимуть відповідність майбутньої споруди нормативним вимогам.

1. Проектна документація на будівництво об’єктів, що потребують захисних споруд, повинна містити окремий, обов’язковий розділ — “інженерно-технічні заходи цивільного захисту”.
2. Наявність такого розділу є імперативом для об’єктів, що за класом наслідків належать до середніх (СС2) та значних (СС3). Це, зокрема, стосується об’єктів, на яких постійно перебуватиме понад 50 фізичних осіб або періодично — понад 100 осіб. До цієї категорії потрапляє більшість житлових комплексів, офісних центрів, торговельних та освітніх закладів.

5.2. Обов’язкова Експертиза Проекту

Жоден проект будівництва захисної споруди не може бути затверджений без проходження комплексної державної експертизи.

1. Відповідно до законодавства, всі проекти будівництва підлягають експертизі на відповідність державним будівельним нормам.
2. Для проектів захисних споруд експертиза має особливий фокус. Вона перевіряє якість проектних рішень щодо додержання вимог міцності, надійності, експлуатаційної безпеки, а також норм пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту.
3. Як було зазначено раніше, ця експертиза повинна проводитися за участю сертифікованого “Експерта будівельного з інженерно-технічних заходів цивільного захисту”. Позитивний експертний звіт є обов’язковою умовою для отримання дозволу на будівництво.

5.3. Погодження та Отримання Дозволу на Будівництво

Після успішного проходження експертизи проект подається на затвердження до уповноважених органів.

1. Залежно від специфіки об’єкта, проектна документація може вимагати додаткового погодження з місцевим територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), особливо в частині відповідності планувальним рішенням та включення споруди до фонду захисних споруд громади.
2. Отримавши позитивний висновок експертизи, замовник будівництва подає заяву на отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Ця процедура здійснюється в електронному форматі через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва (ЄДЕССБ).

5.4. Введення в Експлуатацію та Взяття на Облік

Завершення будівельних робіт не означає автоматичної готовності споруди до використання. Об’єкт має пройти процедуру прийняття в експлуатацію.

1. Процес включає проведення технічної інвентаризації, підготовку акта готовності об’єкта та перевірку відповідними контролюючими органами, включаючи представників ДСНС та Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ).
2. За результатами перевірки замовник отримує сертифікат про прийняття в експлуатацію (для об’єктів СС2 та СС3) або реєструє відповідну декларацію.
3. Після офіційного введення в експлуатацію споруда вноситься до фонду захисних споруд цивільного захисту та ставиться на облік у місцевих органах влади та ДСНС, отримуючи свій унікальний номер.

Розділ 6: Юридична Відповідальність Власників та Балансоутримувачів

Створення захисної споруди накладає на її власника або балансоутримувача не лише фінансові, але й серйозні юридичні зобов’язання. Законодавство України встановлює сувору відповідальність за неналежне утримання та незабезпечення доступу до укриттів, яка може варіюватися від значних штрафів до кримінального покарання.

6.1. Обов’язки Власників та Балансоутримувачів

Ключові обов’язки, покладені на відповідальних осіб, включають:

1. Підтримання готовності: Споруди фонду захисних споруд повинні утримуватися в стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у встановлені терміни. Це означає регулярне обслуговування інженерних систем, перевірку стану конструкцій та наявності необхідного інвентарю.
2. Забезпечення безперешкодного доступу: Власники зобов’язані забезпечувати цілодобовий та безперешкодний доступ громадян до укриттів під час сигналу “Повітряна тривога”. Будь-які перешкоди, такі як зачинені двері, захаращені проходи або вимога плати за вхід, є прямим порушенням закону.
3. Належне маркування: Місця розташування споруд повинні бути чітко позначені за допомогою табличок та покажчиків руху. Біля входу має бути розміщена табличка із зазначенням номера споруди, її балансоутримувача, місця зберігання ключів та контактів відповідальної особи.
4. Організаційні заходи для роботодавців: Керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані розробити внутрішні інструкції щодо дій персоналу під час тривоги та призначити наказом відповідальну особу за експлуатацію укриття, яка забезпечує його своєчасне відкриття та організацію евакуації.

6.2. Види та Рівні Відповідальності

Законодавство чітко розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення у сфері цивільного захисту.

1. Адміністративна відповідальність (Кодекс України про адміністративні правопорушення):
   • За незабезпечення безперешкодного доступу громадян до укриття (стаття 175-3 КУпАП) передбачено накладення штрафу в розмірі від 1 700 до 3 400 грн.
   • За порушення вимог щодо утримання та експлуатації, що призвело до неготовності укриття до використання за призначенням, штраф становить від 2 250 до 5 100 грн.
   • Повторне вчинення будь-якого з цих порушень протягом року тягне за собою значно суворіший штраф — від 5 100 до 8 500 грн.
2. Кримінальна відповідальність (Кримінальний кодекс України):
   • Це найсуворіший вид відповідальності, що настає у разі тяжких наслідків. Згідно зі статтею 270-2 ККУ, якщо порушення встановлених законодавством вимог щодо утримання об’єктів фонду захисних споруд або незабезпечення доступу до них під час тривоги призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (наприклад, тяжких тілесних ушкоджень), винній посадовій особі загрожує позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Правова база свідомо персоналізує ризик, націлюючись на конкретних осіб, які обіймають керівні посади. Ключовим є термін “балансоутримувач”. Це не абстрактна корпоративна відповідальність; це може бути директор школи, генеральний директор підприємства або голова правління ОСББ. Якщо на робочому місці укриття відсутнє або недоступне, роботодавець не може застосовувати санкції до працівника за те, що він залишив робоче місце для пошуку безпеки. Натомість сам роботодавець може бути притягнутий до відповідальності за незабезпечення безпечних умов праці. Поєднання адміністративних штрафів та реального ризику ув’язнення створює потужний стимул до дотримання норм, який виходить за межі простого фінансового розрахунку. Це змушує керівників ставитися до цивільного захисту як до першочергового операційного пріоритету, нарівні з фінансовою звітністю чи охороною праці, вимагаючи інвестицій не лише в будівництво, а й у постійне обслуговування, навчання персоналу та розробку чітких операційних процедур.

Висновок

Регуляторний ландшафт 2025 року, сформований ДБН В.2.2-5:2023 та його подальшими змінами, являє собою фундаментальну модернізацію підходів до створення об’єктів цивільного захисту в Україні. Відбувся остаточний відхід від застарілих радянських концепцій на користь створення багатофункціональних, технологічно стійких та, що найважливіше, людиноцентричних безпечних просторів.

Ключовими висновками для всіх учасників будівельного процесу є усвідомлення трьох фундаментальних змін. По-перше, обов’язкова інтеграція норм інклюзивності (ДБН В.2.2-40) та пожежної безпеки (ДБН В.1.1-7) перетворює проектування укриття на комплексне мультидисциплінарне завдання. По-друге, підвищені технічні вимоги, особливо в частині автономності систем життєзабезпечення та комунікацій (Зміна №2), вимагають більш складних інженерних рішень та значних інвестицій. По-третє, сувора персональна відповідальність, включаючи кримінальну, покладається на власників та балансоутримувачів за утримання споруд у належному стані та забезпечення доступу до них.

Для девелоперів, архітекторів та власників нерухомості успіх у новому регуляторному середовищі вимагає проактивного підходу. Раннє залучення вузькоспеціалізованих експертів з інженерно-технічних заходів цивільного захисту, доступності та пожежної безпеки більше не є опцією, а є абсолютною необхідністю для проходження складного процесу погодження та мінімізації значних юридичних і фінансових ризиків. Епоха простих “бункерів” остаточно завершилася; майбутнє належить інтегрованій, стійкій та доступній для всіх захисній інфраструктурі.