Система нормативного регулювання будівельної діяльності в Україні: Проєктування, Вартість, Строки

Мета та завдання звіту

Цей звіт є вичерпним аналітичним дослідженням системи офіційних нормативних документів, що регламентують ключові етапи будівельного процесу в Україні. Основна мета полягає у створенні єдиного, структурованого довідкового ресурсу для професіоналів будівельної галузі, який систематизує знання та роз’яснює практичне застосування нормативної бази у сферах проєктування, кошторисування, розрахунку вартості та визначення строків виконання будівельних робіт. Завданням звіту є не лише перелік та опис ключових документів, таких як Державні будівельні норми (ДБН) та Державні стандарти України (ДСТУ), а й глибокий аналіз їх ієрархії, взаємозв’язків та останніх змін, що відбулися внаслідок реформування галузі.

Актуальність дослідження

Будівельна галузь України перебуває в стані перманентної трансформації, що зумовлено кількома факторами. По-перше, це системні реформи, спрямовані на підвищення прозорості та боротьбу з корупцією, яскравим прикладом яких є ліквідація Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) та створення нового контролюючого органу — Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ). По-друге, це глибока діджиталізація процесів, центральним елементом якої стало впровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), що змінює саму парадигму взаємодії між державою та учасниками ринку. По-третє, виклики, пов’язані з повоєнною відбудовою, вимагають створення максимально прозорих та ефективних механізмів управління проєктами, що знаходить своє відображення у створенні таких систем, як DREAM. У цих умовах нормативна база зазнає постійних змін, що вимагає від усіх учасників ринку — від інвесторів та девелоперів до інженерів та юристів — безперервної актуалізації своїх знань.

Структура звіту

Звіт побудовано за логічним принципом, що веде читача від загальних засад регулювання до специфічних аспектів будівельного процесу. Перший розділ присвячений аналізу ієрархії та структури нормативно-правової бази, що створює фундамент для розуміння всієї системи. Наступні три розділи детально розглядають три ключові сфери: проєктування та склад проєктної документації, ціноутворення та визначення вартості будівництва, а також регламентацію строків та організацію будівельного виробництва. П’ятий розділ аналізує практичні аспекти застосування нормативної бази, зокрема роль спеціалізованого програмного забезпечення. Завершується звіт висновками та стратегічними рекомендаціями для учасників будівельного ринку.

Розділ 1. Ієрархія та структура нормативно-правового регулювання у будівництві

Розуміння багаторівневої системи нормативного регулювання є ключовим для будь-якого суб’єкта будівельної діяльності в Україні. Ця система має чітку ієрархію, де кожен рівень деталізує та конкретизує положення вищого рівня, створюючи комплексний механізм правового та технічного регулювання.

1.1. Законодавча основа: Вершина ієрархії

На найвищому рівні знаходяться закони України, які встановлюють фундаментальні принципи, права, обов’язки та процедури у сфері містобудування.

Основним рамковим документом є Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Він визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності, встановлює порядок планування, забудови та іншого використання територій, а також регламентує процедури отримання дозвільних документів, виконання будівельних робіт та прийняття об’єктів в експлуатацію.

Проте, з точки зору технічного регулювання, ключову роль відіграє Закон України “Про будівельні норми” № 1704-VI. Цей закон є фундаментальним, оскільки він надає будівельним нормам (ДБН) статус

нормативного акту технічного характеру, що встановлює обов’язкові вимоги до об’єкта нормування. Це означає, що положення ДБН не є рекомендаціями, а є обов’язковими до виконання всіма суб’єктами містобудівної діяльності. Закон також закріплює ключові принципи державної політики у сфері нормування:

1. Створення безпечних умов для життя та здоров’я людини.
2. Відкритість та прозорість процедури розроблення та затвердження норм.
3. Доступність інформації про чинні будівельні норми (що реалізується через їх обов’язкове оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб’єктів нормування).
4. Відповідність норм сучасному рівню науки, техніки та вимогам законодавства.

1.2. Підзаконні акти: Механізми реалізації

Для конкретизації та впровадження положень законів використовуються підзаконні нормативно-правові акти, що приймаються органами виконавчої влади.

Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України деталізують процедурні аспекти, встановлені законами. Наприклад, Постанова КМУ від 13 квітня 2011 року № 461 визначає детальний порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, а Постанова КМУ від 13 квітня 2011 року № 466 встановлює перелік та порядок виконання підготовчих і будівельних робіт. Ці документи є обов’язковими для виконання і становлять другий за значущістю рівень в ієрархії регулювання.

Накази профільних міністерств, насамперед Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінвідновлення), є основним інструментом для затвердження та введення в дію конкретних технічних документів — ДБН, ДСТУ, а також різноманітних методологій та настанов. Яскравим прикладом є Наказ Мінрегіону від 01.11.2021 № 281, яким було скасовано цілу низку стандартів з ціноутворення та затверджено єдину “Настанову з визначення вартості будівництва”.

1.3. Система технічних нормативних документів

Цей рівень включає документи, що містять конкретні технічні вимоги, правила та стандарти, обов’язковість яких визначається законодавством.

Державні будівельні норми (ДБН) є основою технічного регулювання. Це обов’язкові до виконання документи, що регламентують усі аспекти будівельної діяльності: від інженерних вишукувань та проєктування до організації будівництва та прийняття в експлуатацію. ДБН класифікуються за допомогою літерних індексів, що позначають сферу їх застосування :

• А – організаційно-методичні, економічні та загальнотехнічні норми (наприклад, ДБН А.2.2-3 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”).
• Б – норми у сфері містобудування (наприклад, ДБН Б.2.2-12 “Планування і забудова територій”).
• В – технічні норми (наприклад, ДБН В.2.6-31 “Теплова ізоляція та енергоефективність будівель”).

Державні стандарти України (ДСТУ) у сфері будівництва, що мають індекс “Б”, відіграють допоміжну роль. На відміну від ДБН, їх застосування часто є добровільним. Однак, ДСТУ стає обов’язковим у двох випадках: якщо на нього є пряме посилання у тексті ДБН чи іншого законодавчого акта, або якщо його застосування передбачене договором між учасниками будівництва.

Галузеві будівельні норми (ГБН) та інші документи (технічні умови (ТУ), застарілі радянські СНіП та ГОСТ) займають нижчий щабель в ієрархії. ГБН розробляються для специфічних галузей за відсутності відповідних ДБН. Радянські норми поступово виводяться з обігу, втрачаючи чинність у міру їх заміни на сучасні ДБН та ДСТУ, проте деякі з них все ще можуть бути чинними.

1.4. Ключові державні органи та їх повноваження

Ефективність системи регулювання забезпечується діяльністю уповноважених державних органів.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінвідновлення) є центральним органом виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері будівництва. До його ключових повноважень належить розробка та затвердження державних будівельних норм та інших ключових нормативних документів, що визначають технічну політику галузі.

Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ) — це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Створена замість ДАБІ, ДІАМ відповідає за перевірку дотримання вимог законодавства, будівельних норм та стандартів на всіх етапах будівництва, від видачі дозволів до прийняття об’єктів в експлуатацію.

Створення ДІАМ та одночасне впровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) є проявом системної державної політики, спрямованої на подолання корупційних ризиків та підвищення прозорості галузі. Історично будівельна сфера асоціювалася з непрозорими процедурами, що створювало підґрунтя для зловживань. “Перезавантаження” системи контролю через створення нового органу (ДІАМ) та впровадження єдиної цифрової платформи (ЄДЕССБ) є двома сторонами однієї медалі. ЄДЕССБ — це не просто електронна бібліотека чинних норм, а інтерактивна система управління, де кожен документ, дозвіл чи дія фіксується та є відстежуваною. Цей перехід від фрагментованого паперового контролю до інтегрованої цифрової екосистеми є стратегічним. Для учасників ринку це, з одного боку, спрощує доступ до інформації та процедур, а з іншого — значно посилює контроль та унеможливлює діяльність поза правовим полем. Успіх у сучасних умовах все більше залежить від здатності компаній ефективно працювати в цьому новому цифровому середовищі. Наступним логічним кроком у цьому напрямку є система DREAM, орієнтована на управління процесом відбудови, де вимоги до прозорості та підзвітності, особливо з боку міжнародних партнерів, є максимальними.

Розділ 2. Нормативне регулювання проєктування та склад проєктної документації

Проєктування є першим і одним з найважливіших етапів інвестиційного циклу в будівництві. Саме на цій стадії закладаються всі основні архітектурні, конструктивні, технологічні та економічні рішення, що визначають майбутні характеристики об’єкта. Якість та повнота проєктної документації безпосередньо впливають на безпеку, надійність, вартість та строки будівництва.

2.1. Основоположний документ: ДБН А.2.2-3:2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”

Центральним нормативним документом, що регламентує сферу проєктування, є ДБН А.2.2-3:2014. Він встановлює єдині вимоги до складу та змісту проєктної документації для нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будівель, споруд та лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

Документ дає визначення ключових понять, таких як “проєктна документація” — затверджені текстові та графічні матеріали, що визначають усі ключові рішення та кошториси об’єктів будівництва. Також вводяться поняття “черга будівництва” та “пусковий комплекс”, що дозволяє реалізовувати великі проєкти поетапно.

Однією з фундаментальних вимог ДБН є те, що проєктна документація повинна відповідати чинному законодавству, містобудівній документації (генеральним планам, детальним планам територій), а також іншим будівельним нормам, стандартам та правилам. Особливо наголошується на неприпустимості розроблення проєктної документації без попереднього проведення інженерних вишукувань відповідно до ДБН А.2.1-1, що забезпечує врахування геологічних та геодезичних умов ділянки.

Цей ДБН є “живим” документом, який періодично оновлюється. Зміна №1 та Зміна №2 внесли суттєві корективи, актуалізувавши посилання на нові нормативи (наприклад, ДБН В.1.1-7:2016 “Пожежна безпека об’єктів будівництва”) та виключивши застарілі.

2.2. Стадійність проєктування: від ідеї до робочих креслень

ДБН А.2.2-3:2014 встановлює кілька можливих стадій розробки проєктної документації, вибір яких залежить від класу наслідків (відповідальності) та складності об’єкта.

1. ТЕО/ТЕР (Техніко-економічне обґрунтування/розрахунок): Це передпроєктна стадія, основною метою якої є визначення технічної можливості та економічної доцільності реалізації проєкту. ТЕО розробляється для об’єктів виробничого призначення та лінійних об’єктів, що потребують детального обґрунтування інвестицій. ТЕР є його скороченою версією. Склад ТЕО/ТЕР включає вихідні дані, обґрунтування проєктної потужності, дані інженерних вишукувань, матеріали з оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС), принципові технологічні та архітектурні рішення, а також попередні розрахунки вартості та строків будівництва.
2. ЕП (Ескізний проєкт): Розробляється для принципового визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних та функціональних вимог до об’єкта. ЕП дозволяє отримати попереднє уявлення про зовнішній вигляд та планування об’єкта перед розробкою більш детальних стадій.
3. П (Проєкт): Це основна затверджувана стадія проєктування для об’єктів значного класу наслідків (СС2, СС3). На цій стадії детально розробляються всі містобудівні, архітектурні, конструктивні, технологічні та інженерні рішення, а також складається зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва. Саме стадія “П” проходить комплексну експертизу та затверджується замовником, після чого стає основою для розробки робочої документації.
4. РП (Робочий проєкт): Ця стадія об’єднує в собі затверджувальну частину (аналогічну за складом стадії “П”) та робочу документацію. РП розробляється для технічно нескладних об’єктів (переважно класу наслідків СС1) або при застосуванні проєктів повторного використання. Це дозволяє скоротити загальний цикл проєктування.
5. РД (Робоча документація): Це комплект детальних креслень, специфікацій та інших документів, який розробляється на основі затвердженої стадії “П” (або входить до складу РП). Саме робоча документація видається на будівельний майданчик і використовується безпосередньо для виконання будівельно-монтажних робіт.

2.3. Вимоги до оформлення: перехід на нові стандарти

Правила оформлення проєктної документації є не менш важливими, ніж її зміст, оскільки забезпечують єдність, читабельність та однозначність технічних рішень. Донедавна основним документом у цій сфері був ДСТУ Б А.2.4-4:2009 “Основні вимоги до проектної та робочої документації”.

Однак з 1 квітня 2024 року на заміну цьому застарілому стандарту було введено в дію цілу серію нових національних стандартів ДСТУ 9243:2023. Це не просто технічне оновлення, а стратегічний зсув парадигми українського проєктування. Ключовим документом нової серії є ДСТУ 9243.4:2023 “Система проєктної документації для будівництва. Основні вимоги до проєктної документації”. Він встановлює актуальні вимоги до складу, комплектування, виконання та оформлення документації.

Важливо, що нові стандарти прямо враховують сучасні цифрові робочі процеси. У них містяться посилання на стандарти серії ISO 19650, що стосуються організації інформації та будівельного інформаційного моделювання (BIM). Це свідчить про гармонізацію національної нормативної бази з передовими міжнародними практиками. Впровадження BIM-технологій стає світовим стандартом, і створення відповідного правового поля в Україні є необхідним кроком для інтеграції у світовий будівельний ринок. Цей перехід сигналізує проєктним організаціям про нагальну потребу інвестувати в сучасне програмне забезпечення, навчання персоналу та перебудову внутрішніх процесів. Компанії, що ігноруватимуть цей тренд, ризикують втратити конкурентоспроможність, особливо при роботі над складними проєктами або проєктами з іноземними інвестиціями.

Правила виконання конкретних розділів документації деталізуються в інших стандартах серії, наприклад, ДСТУ 9243.7:2023 встановлює правила виконання архітектурно-будівельних робочих креслень.

2.4. Спеціалізовані стандарти та експертиза

Окрім загальних правил, існують вузькоспеціалізовані стандарти, що регламентують проєктування окремих видів конструкцій. Прикладом є ДСТУ 9286:2024 “Правила виконання проєктної та робочої документації металевих будівельних конструкцій”, який встановлює детальні вимоги до складу та оформлення креслень марок КМ (конструкції металеві) та КМД (конструкції металеві деталювальні), в тому числі при використанні BIM.

Завершальним етапом розробки проєктної документації перед її затвердженням є експертиза. Процедура її проведення регламентується ДСТУ 8907:2019 “Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво”. Експертиза перевіряє проєкт на відповідність вимогам щодо міцності, надійності, довговічності, пожежної безпеки, санітарних норм та інших обов’язкових параметрів. Позитивний експертний звіт є підставою для затвердження проєкту замовником та отримання права на виконання будівельних робіт.

Розділ 3. Ціноутворення та визначення вартості будівництва

Система ціноутворення є одним з найбільш складних та динамічних елементів нормативного регулювання в будівництві. Вона визначає методологію розрахунку вартості будівельних робіт на всіх етапах інвестиційного процесу — від складання інвесторської кошторисної документації до проведення взаєморозрахунків за виконані роботи.

3.1. Реформа ціноутворення: “Настанова з визначення вартості будівництва”

Довгий час основою системи ціноутворення був ДБН Д.1.1-1-2000, який згодом був замінений на ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва”.²⁹ Ця система базувалася на великій кількості пов’язаних стандартів, що регламентували визначення окремих складових витрат.

Кардинальна реформа відбулася 1 листопада 2021 року, коли Наказом Мінрегіону № 281 було скасовано всю попередню систему стандартів з ціноутворення (включно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 та низкою супутніх ДСТУ-Н) і введено в дію єдиний комплексний документ — Кошторисні норми України “Настанова з визначення вартості будівництва”.

Ця “Настанова” стала основним документом, що регулює ціноутворення. Її застосування є обов’язковим для всіх об’єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, а також кредитів під державні гарантії. Для об’єктів, що фінансуються з інших джерел, застосування “Настанови” є договірним, але на практиці вона залишається де-факто стандартом для всієї галузі.

3.2. Динаміка змін: аналіз оновлень “Настанови”

Перехід до формату “Настанови”, що затверджується наказом міністерства, дозволив регулятору набагато оперативніше реагувати на економічні виклики та ринкові зміни. Статична модель “стандартів на роки” виявилася неефективною в умовах високої інфляції та волатильності цін на ресурси, що є характерним для української економіки, особливо в умовах воєнного стану. Нова модель “живого документа” дозволяє гнучко адаптувати правила ціноутворення. За короткий період “Настанова” зазнала чотирьох значних оновлень.

1. Зміна №1 (Наказ №67 від 30.04.2022): Внесла низку технічних уточнень, зокрема, прирівняла статус стандартів організацій України (СОУ) з питань ціноутворення до галузевих нормативних документів, що розширило інструментарій для розробки кошторисних норм.
2. Зміна №2 (Наказ №244 від 01.12.2022): Набула чинності з 1 січня 2023 року та продовжила процес удосконалення методології.
3. Зміна №3 (Наказ №854 від 22.09.2023): Стала знаковим кроком, оскільки доповнила “Настанову” новим Розділом VIII, що регламентує визначення вартості для контрактів типу “проєктування-будівництво” (design-build). Це свідчить про легітимізацію та нормативне врегулювання сучасних, більш інтегрованих моделей реалізації проєктів, поширених у світовій практиці.
4. Зміна №4 (Наказ №243 від 20.03.2024): Стала прямою відповіддю на економічну нестабільність. Вона ввела механізм врахування в договірній ціні коштів на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, розрахованих на підставі прогнозних індексів. Це дало змогу робити ціноутворення більш реалістичним та знизити ризики для підрядників.

Така висока динаміка змін вимагає від інженерів-кошторисників не просто знання базових норм, а й постійного моніторингу наказів Мінвідновлення.

3.3. Структура кошторисної документації

“Настанова” визначає чітку структуру кошторисної документації, яка супроводжує проєкт на різних етапах.

• Інвесторська кошторисна документація складається на стадії проєктування і є основою для визначення ліміту капітальних вкладень, планування інвестицій та проведення тендерних процедур.
• Первинними кошторисними документами є локальні кошториси, які складаються на окремі види робіт на основі обсягів, визначених проєктом, та ресурсних елементних кошторисних норм (РЕКН).
• Дані з локальних кошторисів узагальнюються в об’єктних кошторисах (на окремий об’єкт — будівлю, споруду).
• Вершиною інвесторської документації є зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, який визначає повну вартість об’єкта, включаючи будівельні роботи, вартість устаткування та всі інші супутні витрати.
• На етапі укладання договору між замовником та підрядником формується договірна ціна. Вона може бути твердою (фіксованою) або динамічною (приблизною), що допускає коригування в процесі виконання робіт за умов, визначених у договорі.
• Взаєморозрахунки за фактично виконані роботи проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма № КБ-3).

3.4. Методологія розрахунку складових вартості

Вартість будівництва складається з кількох ключових елементів, методологія розрахунку яких детально прописана в “Настанові”.

1. Прямі витрати є основою вартості будівельних робіт. Вони включають:
   • Основну заробітну плату робітників.
   • Вартість матеріалів, виробів та конструкцій.
   • Вартість експлуатації будівельних машин та механізмів.
2. Загальновиробничі витрати — це витрати на організацію, управління та обслуговування будівельного виробництва (наприклад, зарплата адміністративно-технічного персоналу дільниць, амортизація та ремонт виробничого знаряддя).
3. Адміністративні витрати — це загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням будівельною організацією в цілому.
4. Кошторисний прибуток — це кошти, призначені для розвитку виробництва та матеріального стимулювання працівників підрядної організації. Його розмір, як правило, визначається у відсотках до певних статей витрат.
5. Інші витрати включають кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд, додаткові витрати при виконанні робіт у зимовий період, витрати на відрядження та інші специфічні потреби, що не враховані попередніми статтями.

3.5. Вартість супутніх послуг

Окрім вартості будівельних робіт, нормативна база регулює і визначення вартості супутніх послуг. Наказом № 281, разом з “Настановою з визначення вартості будівництва”, було затверджено і “Настанову з визначення вартості проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проєктної документації на будівництво”, яка прийшла на заміну ДСТУ Б Д.1.1-7:2013. Цей документ встановлює правила розрахунку вартості послуг проєктних організацій та експертних установ.

Розділ 4. Регламентація строків та організація будівельного виробництва

Визначення реалістичних строків будівництва та належна організація будівельного виробництва є критично важливими факторами для успішної реалізації будь-якого інвестиційного проєкту. Українська нормативна база містить спеціалізовані документи, що регламентують ці аспекти.

4.1. Визначення тривалості будівництва: ДСТУ Б А.3.1-22:2013

Основним документом, що встановлює рекомендації щодо визначення тривалості будівництва, є ДСТУ Б А.3.1-22:2013 “Визначення тривалості будівництва об’єктів”. Цей стандарт був розроблений на заміну застарілого радянського нормативу СНиП 1.04.03-85* і призначений для застосування на всіх стадіях проєктування.

Стандарт вводить ключові поняття:

1. Тривалість будівництва: Відрізок часу від початку виконання будівельних робіт до їх завершення, визначений згідно з вимогами ДБН А.3.1-5.
2. Директивна тривалість будівництва: Встановлена замовником тривалість, досягнення якої може вимагати спеціальних організаційно-технологічних заходів.
3. Критичний шлях: Максимальна за тривалістю послідовність робіт у сітьовому графіку, яка визначає мінімально можливий загальний строк будівництва.

4.2. Методи розрахунку тривалості

Стандарт пропонує диференційований підхід до визначення строків, який враховує ступінь деталізації вихідних даних на різних етапах проєктування. Це ілюструє ітеративний характер планування, що побудований за принципом “від загального до конкретного”.

1. На ранніх стадіях (ТЕО, ТЕР, ЕП): Коли детальні обсяги робіт ще невідомі, стандарт дозволяє визначати тривалість будівництва за допомогою усереднених показників, наведених у додатках до документа. Ці показники базуються на статистичних даних по збудованих об’єктах-аналогах. Якщо характеристики об’єкта відрізняються від табличних значень, застосовуються методи
   лінійної інтерполяції або екстраполяції для коригування строків. Цей укрупнений метод дозволяє інвестору отримати швидку оцінку для фінансового моделювання, але не є остаточним.
2. На стадіях П та РП: Після розробки детальних проєктних рішень та визначення точних обсягів робіт, тривалість будівництва повинна бути обґрунтована шляхом розробки детального календарного плану будівництва. Цей план є обов’язковою частиною Проєкту організації будівництва (ПОБ). Розрахунок ведеться на основі трудомісткості робіт (люд.-днів), продуктивності будівельних машин, технологічної послідовності виконання процесів та можливостей їх суміщення. Саме цей детальний розрахунок є основою для планування робіт та фінансування.

Загальна тривалість будівництва, згідно з ДСТУ та ДБН А.3.1-5, поділяється на два основні періоди: підготовчий (влаштування огорожі, тимчасових доріг, інженерних мереж, знесення існуючих споруд) та основний (виконання основних будівельно-монтажних робіт). Тривалість підготовчого періоду зазвичай складає від 10% до 20% від загальної тривалості.

4.3. Організація будівельного виробництва: ДБН А.3.1-5:2016

Якщо ДСТУ Б А.3.1-22:2013 відповідає на питання “як довго?”, то ДБН А.3.1-5:2016 “Організація будівельного виробництва” відповідає на питання “як саме?”. Цей ДБН встановлює загальні вимоги до організації всього будівельного процесу, включаючи :

1. Підготовку будівельного виробництва (як загальну, так і підготовку до будівництва конкретного об’єкта).
2. Розробку проєктно-технологічної документації.
3. Управління будівельним виробництвом.
4. Матеріально-технічне забезпечення та механізацію.
5. Організацію та охорону праці.
6. Охорону навколишнього середовища в процесі будівництва.

4.4. Проєктно-технологічна документація

ДБН А.3.1-5:2016 визначає склад ключової проєктно-технологічної документації, яка є основою для планування та управління будівельними роботами.

1. Проєкт організації будівництва (ПОБ): Це обов’язковий розділ проєктної документації (стадій П або РП), який розробляється генеральною проєктною організацією. ПОБ містить комплексні рішення з організації будівництва всього об’єкта або його черги. До його складу входять календарний план будівництва, будівельний генеральний план, відомості обсягів робіт, потреби в ресурсах та інші документи, що визначають загальну стратегію реалізації проєкту.
2. Проєкт виконання робіт (ПВР): Розробляється, як правило, генеральною підрядною організацією (або субпідрядниками для своїх видів робіт) на основі ПОБ. ПВР деталізує рішення ПОБ стосовно конкретних умов та методів виконання робіт. Він містить детальні календарні графіки виконання робіт, схеми операційного контролю якості, рішення з техніки безпеки та конкретні технологічні карти на виконання складних процесів. ПВР є основним документом для безпосереднього управління роботами на будівельному майданчику.

Розділ 5. Практичні аспекти та інструментарій

Ефективне застосування складної та динамічної нормативної бази, описаної в попередніх розділах, неможливе без використання сучасних інструментів автоматизації. Спеціалізоване програмне забезпечення відіграє ключову роль у забезпеченні точності розрахунків, економії часу та, що найважливіше, відповідності (compliance) чинним вимогам законодавства.

5.1. Автоматизація кошторисних розрахунків

В Україні існує розвинений ринок програмних комплексів (ПК) для автоматизації кошторисних розрахунків. Ці програми інтегрують у себе актуальні нормативні бази (РЕКН, усереднені показники, індекси) та реалізують методологію, закладену в “Настанові з визначення вартості будівництва”.

1. АВК-5: Є одним з найстаріших та найпоширеніших програмних комплексів на ринку. Його перевагою є надзвичайно велика нормативна база, що включає не лише державні, а й численні відомчі норми (Мінпромполітики, Укравтодор, Держводгосп та ін.), що робить його незамінним для роботи зі специфічними об’єктами.Програма дозволяє автоматизувати визначення вартості нового будівництва, реконструкції та ремонтів, орієнтуючись на чинні стандарти.
2. “Будівельні Технології: Кошторис 8”: Це більш сучасний програмний комплекс, який робить акцент на інтеграції з цифровими сервісами. Він дозволяє не лише створювати кошторисну документацію, а й інтегруватися з сервісом моніторингу цін на матеріали CheckPrice, системою електронного документообігу “Вчасно.ЕДО”, а також інформаційною довідковою системою “БУДСТАНДАРТ”. Важливою перевагою є наявність хмарної версії “Кошторис 8 Онлайн” та можливість інтеграції з BIM-платформами (Revit, Allplan) для автоматизованого отримання обсягів робіт з 3D-моделі.
3. “Експерт-Кошторис”: Ще один популярний програмний продукт, що надає повний функціонал для складання кошторисів відповідно до українських нормативів.

Окрім основних комплексів, існують і більш нішеві рішення, наприклад, “АС-4 ПВР+” або “Кошторис ПВР”, що спеціалізуються на розрахунку вартості проєктно-вишукувальних робіт.

Використання таких програмних комплексів є не просто питанням зручності. В умовах, коли нормативна база з ціноутворення оновлюється кілька разів на рік, ручний розрахунок стає практично неможливим та вкрай ризикованим. Розробники ПЗ беруть на себе функцію постійного моніторингу змін у законодавстві та оперативного оновлення своїх продуктів. Таким чином, своєчасне оновлення ліцензійного програмного забезпечення стає критично важливим елементом управління ризиками та забезпечення відповідності вимогам законодавства, особливо при роботі з бюджетними коштами. Кваліфікація сучасного інженера-кошторисника визначається не лише знанням методології, а й умінням ефективно використовувати ці цифрові інструменти.

5.2. Взаємозв’язок нормативних документів: Комплексний підхід

Аналіз нормативної бази показує, що всі документи тісно пов’язані між собою і утворюють єдину логічну систему. Ігнорування одного елемента цієї системи неминуче призводить до помилок в іншому. Наприклад:

1. Клас наслідків об’єкта, що визначається згідно з ДСТУ 8855:2019, безпосередньо впливає на вимоги до стадійності проєктування, встановлені в
   ДБН А.2.2-3:2014.
2. Обрана стадійність проєктування визначає рівень деталізації вихідних даних для розрахунку строків будівництва згідно з ДСТУ Б А.3.1-22:2013.
3. Детальний календарний план, розроблений у складі ПОБ, є основою для розрахунку певних статей витрат у кошторисній документації (наприклад, тривалість зимового подорожчання), що регламентується “Настановою з визначення вартості будівництва”.

Це демонструє необхідність комплексного підходу до застосування нормативної бази. Успішна реалізація будівельного проєкту вимагає від усіх його учасників — замовника, проєктної організації, підрядника — глибокого розуміння не окремих документів, а всієї системи в її цілісності та взаємозв’язках. Проведення комплексного нормативного аудиту на ранніх етапах проєктування дозволяє уникнути значних помилок, фінансових втрат та затримок у реалізації проєкту на пізніших стадіях.

Висновки та Рекомендації

Проведене дослідження нормативної бази, що регулює проєктування, кошторисування та визначення строків будівництва в Україні, дозволяє зробити низку узагальнюючих висновків та сформулювати стратегічні рекомендації для учасників ринку.

Підсумок ключових тенденцій

Система нормативного регулювання будівельної галузі України перебуває у стані глибокої трансформації, основними векторами якої є:

1. Діджиталізація та прозорість: Створення ДІАМ та впровадження ЄДЕССБ знаменують собою стратегічний перехід від паперового, фрагментованого контролю до інтегрованої цифрової екосистеми. Це підвищує прозорість, але водночас посилює контроль та вимоги до цифрової грамотності учасників ринку.
2. Гармонізація з міжнародними стандартами: Заміна застарілих стандартів на нові, що враховують сучасні підходи, зокрема BIM-технології (як у серії ДСТУ 9243:2023), свідчить про курс на інтеграцію з європейськими та світовими практиками.
3. Адаптивне регулювання ціноутворення: Перехід від статичних стандартів до гнучкої “Настанови з визначення вартості будівництва”, що оперативно оновлюється наказами міністерства, є відповіддю на економічну нестабільність та дозволяє адекватніше реагувати на ринкові виклики, такі як інфляція.
4. Ітеративність планування: Нормативна база закріплює послідовний підхід до планування “від загального до конкретного”, де укрупнені розрахунки на ранніх етапах обов’язково деталізуються в міру розробки проєкту, що є важливим елементом управління ризиками.
5. Критична роль програмного забезпечення: В умовах складності та динамічності нормативної бази, особливо у сфері ціноутворення, спеціалізоване програмне забезпечення перетворюється з інструменту зручності на ключовий елемент забезпечення відповідності (compliance) та управління ризиками.

Основні виклики для учасників ринку

Головними викликами, що постають перед бізнесом у будівельній сфері, є необхідність постійного моніторингу численних та швидких змін у законодавстві, а також потреба в значних інвестиціях у технологічне оновлення (перехід на BIM, ліцензійне ПЗ) та навчання персоналу для роботи в нових умовах.

Стратегічні рекомендації

• Для девелоперів та замовників:
  • Впровадити обов’язкову процедуру комплексного нормативного аудиту на передпроєктних та ранніх проєктних стадіях для виявлення потенційних ризиків та вибору оптимальної стратегії реалізації проєкту.
  • При укладанні контрактів чітко визначати застосування актуальних версій нормативних документів, особливо “Настанови з визначення вартості будівництва”, та передбачати механізми коригування вартості з урахуванням інфляційних процесів.
• Для проєктних організацій:
  • Розробити та впровадити дорожню карту прискореного переходу на BIM-технології та роботу згідно з новою серією стандартів ДСТУ 9243:2023.
  • Інвестувати в постійне підвищення кваліфікації персоналу, з фокусом на цифрових інструментах та нових нормативних вимогах.
• Для підрядних організацій:
  • Створити внутрішню систему моніторингу наказів Мінвідновлення для відстеження змін у “Настанові з визначення вартості будівництва”.
  • Використовувати виключно ліцензійне та своєчасно оновлюване кошторисне програмне забезпечення як основний інструмент для підготовки договірних цін та актів виконаних робіт.

Прогноз розвитку нормативної бази

Можна очікувати, що в найближчі роки продовжиться тренд на поглиблення діджиталізації через розширення функціоналу ЄДЕССБ. Ймовірним є поступове впровадження обов’язкового BIM-мандату для об’єктів, що будуються за державні кошти. Також продовжиться процес гармонізації українських норм з європейськими, зокрема, через більш широке впровадження Єврокодів та адаптацію відповідних стандартів.