Малюнки та ескізи каркасів
Рис. 1. Складові опорного каркаса
Малюнок під номером один детально зображує конструктивні складові опорного каркаса, який є силовим «скелетом» всієї системи. Схема, за якою безпосередньо монтувалися кріплення на фасаді, показана на малюнку номер два. Стійки та полиці — це ключові елементи кутових і напрямних профілів, що виготовляються з високоякісної оцинкованої сталі або алюмінію з антикорозійним покриттям. Вони використовуються для надійної фіксації облицювального матеріалу та закріплюються на торцевій частині кріплень. Саме правильне позиціонування цих вставок на поверхні фасаду гарантує ідеальну геометрію та створює повітряний проміжок (зазвичай від 30 до 50 мм), необхідний для природної вентиляції та відведення дифузійної вологи.
Рис. 2. Ескіз фіксації основних кріплень(1) на фасаді будівлі.
Установка кріплень на стінці відбувається у суворій послідовності з дотриманням технологічних карт виробника для забезпечення стабільності конструкції:
- здійснюється повна прив’язка робочого плану до фактично наявних огороджувальних систем будівлі, враховуючи всі архітектурні особливості та нерівності стін;
- уточнюються та виставляються контрольні маяки по осях, що включають горизонтальні та вертикальні площини для точного нівелювання всієї площі фасаду;
- згідно з затвердженим проєктом виконується точне маркування отворів для подальшої фіксації опорних кронштейнів, що дозволяє уникнути перекосів при монтажі напрямних;
- проводиться обов’язкова перевірка основи на несучу здатність перед початком масового буріння.
За допомогою професійного механізованого інвентарю проводиться буріння отворів. При цьому обов’язково використовуються інструменти ударно-обертальної дії. Під час монтажу кронштейнів застосовується спеціальна паронітова прокладка з розмірами 60х60х5 мм, яка виконує роль терморозриву. Це критично важливий елемент, що запобігає виникненню «містків холоду» між металевим каркасом та стіною, підвищуючи загальну теплоізоляцію будівлі.
Рис. 3. Ескіз монтажу фіксаторів до основного фрагмента стіни: 1 – кронштейн; 2 – анкер; 3 – паронітова прокладка; 4 – основна стіна
У кронштейн через посилену шайбу встановлюють анкерні болти, тип яких підбирається залежно від матеріалу стіни. Шайба з ребрами жорсткості має бути розташована виключно в горизонтальному положенні, тоді як сам кронштейн фіксується вертикально. Анкери можна монтувати як за допомогою потужного електроінструмента, так і вручну. Для контролю зусилля обов’язково використовується динамометричний ключ, що дозволяє точно визначити момент затяжки та уникнути зрізу різьби або деформації кронштейна.
Якщо основою є цегляна кладка, важливо пам’ятати: встановлювати кріплення (дюбелі, анкери) безпосередньо у шви кладки суворо заборонено через ризик виривання. Ложковий шов має знаходитися на відстані мінімум 35 мм від центру дюбеля, а від тичкового ця відстань повинна становити не менше 60 мм. Найменша допустима відстань від краю стінової системи до осі кріплення — 100 мм. Глибина закладення анкера в бетон має бути від 50 мм, у легкий бетон (газоблок) — від 100 мм, а в повнотілу цеглу — не менше 50 мм.
Перед початком буріння проводиться ретельна підготовка поверхні. Самі отвори після свердління необхідно очистити від пилу стисненим повітрям або спеціальною щіткою перед встановленням анкера для забезпечення максимального тертя. Також варто врахувати, що фактична глибина отвору має бути на 10 мм більшою за довжину анкера. Для роботи з щілинними або пористими матеріалами рекомендується використовувати тільки обертальний режим без удару, щоб не зруйнувати внутрішню структуру пустотілої цегли.
Малюнок чотири ілюструє ескіз кріплення плит теплоізоляції. Система передбачає використання кронштейнів з висувним штоком, що дозволяє регулювати положення захисного екрана відносно утеплювача. Плити теплоізоляції повинні монтуватися в шаховому порядку та максимально щільно одна до одної. Навіть мінімальні щілини призводять до появи містків холоду, що значно знижує ефективність системи та може спричинити появу конденсату та плісняви під облицюванням.
Рис. 4. Ескіз фіксації до основної стінки 1- термоізоляції: 1 – складові кріплення теплоізолятора
Рис. 5. Конструктивний ескіз з’єднань 2-двох шарів термоізоляції: 1 – профіль ГО; 2 – заклепка 4х10
Рис. 6. Ескіз установки 2-х шарів термоізоляції: 1 – внутрішній шар; 2 – опорний ряд внутрішнього шару; 3 – дюбель тарільчастий
Рис. 7. Ескіз установки 2-х шарів термоізоляції на фасаді будівлі з віконними отворами: 1 – дюбель тарільчастий; 2 – кронштейн