Головною темою 201 розділу стали ціни на метал, встановлені Бушем у 2002 році, що йде на противагу дослідженням розділу 232.
В Розділі 201 мова йде про дослідження Закону про торгівлю 1974 року , в той час як в Розділі 232 мова йде про Закон про розширення торгівлі 1962 року , грунтуючись на відомостях державної безпеки.
Підпишіться на 2-місячну безкоштовну демо-версію огляду компанії MetalMiner
Компанія MetalMiner провела аналіз кожного окремого випадку Розділу 232, порушеного з моменту прийняття Закону про розширення торгівлі 1962 року. Згідно з результатами, оглядачам ринку необхідно більше поглибиться в деталі, щоб зрозуміти принцип дій різних президентів щодо імпорту окремих сировинних товарів, як і в самій варіації вжитих заходів.
На Розділ 232 посилалися 26 разів.
Джерело: Аналіз MetalMiner даних Міжнародного торгового центру (ITC)
З семи випадків, коли первинна металопромисловість починала розслідування до Розділу 232, тільки в одному з них – вкрай актуальним – президент визнавав необхідність вжиття заходів для регулювання системи імпорту. Проте одного разу президент Рональд Рейган погодився внести коригування в державні стратегічні запаси для забезпечення Національної Оборони.
В інших семи випадках, коли вторинна металопромисловість (виробництво гайок, болтів, підшипників та інших деталей) починала розслідування до Розділу 232 – ні в одному з них президент не до прийшов висновку необхідності вжиття заходів для регулювання системи імпорту. Однак, в разі верстатів для різання металу та металообробки, Рейган відклав рішення по розділу 232 та замість цього домігся прийняття добровільних угод з іноземними постачальниками. Насправді, угоди вступили в силу терміном на п’ять років та були продовжені після ще на два роки.
У всіх інших випадках єдиною галуззю, яка отримала пільги по Розділу 232, була нафтова промисловість. Тепер, з досягненням США енергетичної незалежності, компанія MetalMiner передбачає, що США не будуть звертати уваги на випадок Розділу 232 для цього сировинного товару (оскільки США залишаються незалежними).
Проте США залежні від стали. З цього випливає, що США необхідний певний рівень імпорту для задоволення внутрішнього попиту.
Згідно історичного аналізу, на даний момент в США кількість порушених антидемпінгових прецедентів приблизно дорівнює їх числу в кінці 1950-1970-х років. Однак, в наші дні різниця зводиться до накладання зобов’язань, яких зараз введено набагато більше, ніж раніше.
Абсолютно логічним є той факт, що оскільки ціни неухильно знижувалися, йшло зростання рівня імпорту. Починаючи з 1980-х років можна спостерігати зменшення кількості продуктів, спрямованих на антидемпінгові заходи.
Одним словом – Китай.
У 1960 році у Китаї було вироблено 18,5 млн. тонн сталі, тоді як в США – близько 6 млн. тонн. До речі , ціна стали в 1962 році становила 144 $ за тонну, на даний момент ця цифра дорівнює 1,180 $!
Це сталося з моменту виробництва 100 мільйонів метричних тонн сталі Китаєм у 1996 році. Реальне зростання цін сталося у 2001 році після вступу Китаю до СОТ, що збільшило виробництво сталі з 128,5 мільйонів метричних тонн на момент 2000 року до приблизно 495 мільйонів метричних тонн, згідно 2007 року.
Зрозуміло, що в міру розвитку економіки Китаю попит на сталь теж збільшувався. Будь-який оглядач ринку також сподівався на збільшення темпів виробництва для підтримки економічного зростання.
Можливо, більш цікавою статистикою виявиться виробництво на основі попиту. Розглядаючи наведені вище показники виробництва, можна зробити висновок про неухильне зростання попиту, починаючи з 2007 року.
Але чи так це насправді?
Відповідь: ні.
У Китаї попит досяг максимуму у 2013 році, склавши 772 млн. тонн. Далі спостерігався спад, а у 2017 році цифра становила 767 млн. тонн, хоча у 2013 Китай виробив 779 млн. тонн (що трохи вище рівня попиту). Але у 2017 році Китай виробив 831,7 мільйонів тонн при профіциті у 64,7 млн. тонн.
Згідно статистиці 2018 року, Китай виробив більше сталі за всю його історію – 923 мільйонів метричних тонн, згідно з відомостями агентства Reuters, при обліку прогнозування рівня попиту, який в кращому випадку буде дорівнювати показникам 2017 року, згідно з аналізом компанії MetalMiner. Якщо попит складе 780 мільйонів тонн, з цього випливає поява профіциту в розмірі понад 140 мільйонів тонн.
У порівнянні, попит та виробництво США здаються дуже незначними.
Не дивно, що адміністрація Трампа зробила значні кроки, щоб захистити вітчизняну промисловість від китайського імпорту.
Єдине дослідження, яке бере до уваги такі фактори, як фактичний попит та фактичну пропозицію, містить в собі початкові дослідження Міністерства торгівлі до Розділу 232
Компанія Metals and Mining Outlook Intelligence очікує відновлення світової металургії у 2022 році, чому може сприяти кілька факторів: зростання споживчих витрат, заходи державного стимулювання та глобальний енергетичний перехід, що прискорюється.
Як результат, зростання попиту на сталь сприяє подорожчанню деякої металопродукції у середньостроковій перспективі. У 2022 році ціни на сталь можуть знизитися в міру відновлення пропозиції. Однак зростання попиту – у тому числі за рахунок зростання сектора електромобілів та енергетичного переходу – стане основою для подальшого зростання цін на металопродукцію до 2025 року.
Рейтингове агентство Fitch прогнозує ціни на сталь на рівні в середньому $600/т у 2022 році.
Міжнародне рейтингове агентство Moody’s підвищило у вересні 2021 року прогноз для світової гірничо-металургійної промисловості зі “стабільного” до “позитивного”. За оцінкою Moody’s, ціни на сировинні товари, зокрема залізну руду, досягнуть історичних максимумів, але знизяться протягом 2022 року.