Здавалося б, встановлення паркану – це не найскладніший захід. Досить звернутися в компанію з гарною репутацією, вибрати відповідний паркан по каталогу – і можна очікувати фахівців, які змонтують огорожу. Але завдання виглядає лише на перший погляд.
На практиці все виявляється дещо складніше. При встановленні паркану потрібно враховувати цілий ряд факторів:
• По-перше, це юридичні обмеження, які стосуються огороджень ділянок. Так процедура встановлення паркану регламентована низкою документів, і з їх вимогами потрібно рахуватися.
• По-друге, це обмеження практичного плану. Тут все трохи простіше, тому що знайти оптимальну відповідь на такі питання ви можете, проконсультувавшись зі спеціалістами.
В рамках однієї статті неможливо навести рекомендації, які підійдуть для абсолютно будь-якої ситуації. Але все ж вивчити наведену інформацію, варто: так ви зможете підійти до замовлення забору «у всеозброєнні» і будете застраховані від неприємних сюрпризів.
Перша група питань, які потрібно озвучити ще до замовлення паркану, і тим більше до його встановлення, стосується нормативного врегулювання цього процесу. Що ж варто врахувати?
Де буде розташовуватися паркан?
Конфлікт, в основі якого лежить суперечка про кордон між ділянками – основа сюжету багатьох літературних творів. Але такі конфлікти не є авторською фантазією, і сьогодні, як і десятки, і сотні років тому, можна серйозно посваритися з сусідами, встановивши паркан на півметра-метр в бік від «лінії розмежування».
Найпростіший вихід в цій ситуації – узгодити місце встановлення паркану з власниками прилеглих територій:
Навіть в ситуації, коли сусіди не заперечують проти встановлення паркану, оформлення пакету документів буде не зайвим. Ця документація послужить вам непогану службу, якщо сусіди раптом «передумають» або у сусідньої ділянки зміниться власник.
Якщо ж домовитися з сусідами не вдалося, то до початку будь-яких робіт по встановлення паркану необхідно вирішити всі земельні суперечки. Як правило, для їх вирішення залучаються геодезисти, які проводять розмежування на місцевості на підставі плану ділянки. Тільки після реєстрації документів, отриманих від геодезистів, в дозвільних органах можна встановлювати огорожу.
Наступний крок – відвідування відділу архітектури органу місцевого самоврядування. Тут необхідно з’ясувати, чи є діюча заборона на установку парканів або огорож на кордонах вашої ділянки.
У принципі , обмежень не повинно бути – кордони приватних домоволодінь зазвичай розмічають таким чином, щоб вони проходили по умовно «нейтральній території». Але так буває не завжди, тому ситуації, коли майже по межі ділянки, проходить газопровід або магістральний водопровід, все-таки зустрічаються.
У цього питання може бути два результати рішення:
Ігнорувати ці обмеження не варто. Якщо ви порушите межі охоронної зони (для підземних газопроводів – 2 м, для магістральних труб водопроводу – 3 м), то вас з високою ймовірністю зобов’яжуть демонтувати побудований паркан. Природно, кошти, витрачені на встановлення , вам не компенсують.
Тут ситуація схожа з тією, яка складається з інженерними комунікаціями. В ідеалі сама ділянка повинна бути «нарізана» так, щоб його межі дозволяли встановлювати паркан без порушення нормативних вимог.
Але – повторимося – так буває не завжди. Тому вам варто або самим проконсультуватися з представниками дозвільних органів, або довірити розробку проектної документації на паркан фахівцям.
Основні обмеження по розташуванню парканів стосуються доріг, проїздів і водних об’єктів:
Мінімальна відстань від огорожі до червоної лінії дороги – 5-6 м.
Мінімальна відстань до червоної лінії проїзду – 3 м.
Мінімальна відстань до річки або струмка – 50 метрів (вважається від урізу води, обумовлене розмірами водоохоронної зони).
І якщо з дорогами проїздами обмеження стабільні, то з водними об’єктами можуть бути різночитання, тому погоджувати будівництво паркану бажано в місцевій адміністрації.
Також є обмеження, що стосуються мінімальної відстані від паркану до інших об’єктів на ділянці (будинок, господарські споруди тощо). Але тут часто доводиться шукати компроміс: не завжди можна відсунути паркан на потрібну відстань від вже побудованого будинку.
Всі перераховані вище питання стосувалися місця встановлення паркану. Але перед тим як замовляти встановлення огорожі, варто вивчити обмеження, які стосуються самої конструкції:
По-перше, огорожа повинна бути досить міцною і забезпечувати опір навантаженням.
По-друге, паркан повинен бути естетичним.
По-третє, огородження не повинно затінювати будови і зелені насадження на сусідніх ділянках, що примикають до огорожі.
Нарешті, є і обмеження, які стосуються висоти огорожі. Згідно з діючими нормативами СНіП, максимальна висота огорожі між ділянками становить 1,5 м, а для глухих конструкцій – 0,75 м.
Два останні пункти не відносяться до питань суворого юридичного врегулювання. Це означає, що ви можете узгодити з сусідами встановлення паркану майже будь-якої конструкції – аби вони не були проти. Але тут. Як і у випадку з вибором місця установки. Бажано оформити цю угоду, щоб уникнути складнощів в подальшому.
Нарешті, останнє питання – який саме паркан ви будете робити? Тут варто узгоджувати всі деталі з фахівцями – вони допоможуть підібрати оптимальну конструкцію, матеріал і колір паркану.
Але є один нюанс, що стосується садових товариств і аналогічних організацій. В статутах деяких з них прописані вимоги до зовнішнього вигляду ділянок. Це означає, що паркан, який виходить на вулицю, необхідно робити за певними стандартами (матеріал, колір, висота і т.д.).
Наскільки правомірні такі вимоги – питання дискусійне. Але щоб уникнути проблем варто хоча б ознайомитися з ними. Як правило, дотримуватися їх нескладно, та й паркани, споруджені в єдиному стилі, виглядають більш акуратно.
Щоб паркан був встановлений за всіма правилами, і в подальшому у вас не виникали проблеми, необхідно заздалегідь продумати всі нюанси. Відповівши на питання, наведені в статті, ви убезпечите себе від претензій, і зможете вибрати огорожу, яка підходить як по конструкції, так і за зовнішнім виглядом.