Навіщо ставлять паркани? Психологія огорожі

Питання, яку функцію виконує паркан, цікавить багатьох. Ні, з прямим призначенням зрозуміло – паркан захищає ділянку від проникнення ззовні, запобігає самовільному виходу домашніх тварин тощо. Але чи завжди це стає причиною встановлення огорожі?

Насправді люди встановлюють паркани приблизно стільки ж, скільки будують житла та облагороджують території. Витоки цього лежать у самої психології людини, і ми перепробуємо проаналізувати це явище.

Трохи історії

Спочатку люди не прагнули ніяк захистити територію, де жили. Вірніше, як огорожі використовувалися природні перепони – чагарники, скелі, річки тощо. Але з розвитком свідомості, а також з еволюцією знарядь праці чисельність поселень людини зростала, і виникала потреба у формуванні штучних перешкод.

• Перші паркани були примітивними – це були або просто навалені гілки, або «гібриди» частоколів із тинами. Але навіть у цьому вигляді вони чудово справлялися зі своїми функціями: обмежували прохід як зовні, так і зсередини, і створювали ефект захищеності, відокремлення від зовнішнього світу.
• Власне, саме в цей момент і почала формуватися концепція «мій будинок – моя фортеця»: паркан виступав як межа, що відокремлює порівняно безпечний і комфортний «внутрішній простір» від повного небезпеки «зовнішнього». Установка паркану дозволяла обмежити територію, на якій людина вела свою діяльність «на правах господаря» — і відокремити її від території, на яку потрібно було «виходити», попередньо підготувавшись.
• Наступний етап еволюції психологічних поглядів на функції паркану – розвиток такого поняття як «власність». За часів родоплемінного та общинного ладу це поняття було редуковано: так, кожна людина мала якийсь набір особистого майна, але вся територія, крім житла, була умовно-спільною. Зростання матеріального забезпечення призвело до того, що у людей з’явилося щось «своє», яке потрібно було обробити від «чужого». Саме тому в межах одного поселення почали зводитися огорожі, що свідчать про поступове дроблення суспільства на окремі осередки – сім’ї – кожна з яких мала свою територію.

Паркани та суспільство: спостереження психологів

При цьому чим сильніше «атомізувалося» суспільство, тим чіткіше було розмежування території огорожами. Цей процес отримав відображення і в сучасному світі:

• Суспільства з високим рівнем порозуміння часто відмовляються від парканів або роблять багато в чому символічними. Таким чином, відбувається свого роду відкат до архаїчних уявлень про вимоги до огорож. Ось чому в багатьох розвинених країнах із усталеними соціальними взаємодіями приватні домоволодіння відокремлюють один від одного невисокими парканчиками, а суспільні простори взагалі обмежуються суто номінально.
• У країнах, для яких нехарактерно тісна соціальна взаємодія (живий приклад — багато країн пост-СРСР), атомізація суспільства знаходиться на високому рівні. Звідси — практично незнищенний потяг до високих парканів, актуальний не тільки для приватних домоволодінь. Навіть державні установи обносять високими огорожами для психологічного «відділення»: усередині одна соціальна страта, зовні інша.

Психологія чи практика?

У більшості випадків психологічні та утилітарні функції парканів розглядаються в комплексі:

• Огорожа не лише дає відчуття безпеки, а й реально охороняє.
• Огорожа не лише показує, що територія за нею «ваша», а й захищає її від проникнення сторонніх.

Але є один виняток, який багато антропологів наводять як класичний приклад, описуючи психологію огорожі. Це – паркани кладовищ та інших місць поховання. Функціонального призначення вони було ніякого, та й висота їх часто була символічною. Але, незважаючи на це, майже всі культури в історії захищали цвинтарі тим чи іншим способом: паркан виступав у ролі кордону між «світом живих» та «світом мертвих».

Паркан як фактор безпеки

Сьогодні багато хто розглядає паркан як один із факторів, що забезпечують психологічний комфорт і відчуття безпеки:

• Наявність огорожі дозволяє «виключити» із зони уваги об’єкти потенційного ризику за межами обгородженої ділянки.
• Територія усередині огорожі підсвідомо сприймається як безпечна, тобто. вільна від дії зовнішніх факторів.

Крім того, перетин паркану – нехай навіть невисокого – теж є психологічним бар’єром для потенційного злочинця. Тому, проеціюючи наші емоції на зловмисника, Ми відчуваємо себе за парканом у більшій безпеці.

Паркан як підтвердження власності

Огородження ділянки – це психологічне підтвердження вашого права на володіння ним:

• Ви маєте можливість контролювати проникнення на вашу територію (умовно кажучи, можете відкрити або не відкрити ворота).
• У межах ділянки ви можете робити практично все, що захочете – поки це не зачіпає сусідів, їх претензії можна ігнорувати.

Коріння таких уявлень про функцію паркану теж лежить глибоко в історії. Ще до формування правових норм огородження часто грало роль «правовстановлюючого документа». Ось кілька прикладів:

• В Англії та Шотландії з XV і приблизно до першої половини XIX століття при експропріації общинних земель лендлорди ставили на них паркани (яких раніше не було і близько), тим самим закріплюючи право володіння. Це, до речі, відоме історія під терміном «Огородження».
• При колонізації Америки перші поселенці вирішували питання власності на землю гранично просто: хто першим прийшов на ділянку та обгородив її, той і вважався власником. Незайнятих земель вистачало, але цей принцип допомагав розібратися в спірних питаннях, особливо якщо йшлося про точку, багату на ресурси.
• Аналогічна ситуація була за часів «Золотої лихоманки». Щоб отримати право мити золото на певній ділянці, потрібно було обгородити його — нехай і символічно, шнуром, натягнутим між кілками.

Паркан як естетичний компонент ландшафту

Естетична функція паркану також безпосередньо стосується психологічного сприйняття території як «своєї». Людині властиво дбати про власність, і тому паркан у разі виконує відразу дві функції:

• Відокремлює територію, естетичні характеристики якої є важливими для людини. Те. Що всередині паркану – це «власність», і її потрібно ушляхетнювати. Те, що зовні це «зовнішній світ», і він може бути практично будь-яким.
• Сам по собі стає одним із декоративних елементів та частиною ландшафтного дизайну. Паркан може органічно доповнювати фасад – за стилем або колірною гамою. Також паркан може підкреслювати ті чи інші дизайнерські рішення, тому сьогодні зростає попит на огорожі з незвичайною формою або можливістю фарбування у різні кольори.

Таким чином, гарний паркан стає однією з умов естетичного комфорту власника ділянки. Установка паркану надає території свого роду завершеності – як аналогія можна згадати рамку для картини.

Паркан – обличчя ділянки

І ще один аспект, який лежить на стику естетики та психології. Для атомізованого суспільства, про яке ми згадували раніше, дуже важливими є зовнішні атрибути соціального статусу — і паркан стає одним із таких атрибутів. У ситуації, коли доступ на територію потрібно обмежити максимально з міркувань безпеки, саме висока огорожа є підтвердженням спроможності власника:

• По-перше, раз власник може «дозволити» собі такий паркан — отже, він має високий соціальний статус. Такі уявлення багато в чому архаїчні, але дуже часто власники нерухомості несвідомо слідують стереотипам, що склалися в суспільстві.
• По-друге, раз ділянка відділена від інших ділянок і від місць із загальним доступом високим парканом — отже, власник зводить «психологічний бар’єр» між собою та оточуючими. Паркан виступає як візуальне позначення соціальної дистанції.

Суцільні та паркани, що переглядаються: особливості сприйняття

Нарешті, ще один важливий фактор – приватність:

• Огороджуючи ділянку, ми відокремлюємо її від зовнішнього світу. Тому при належній психологічній стійкості можна встановити і паркан, що добре проглядається — самого усвідомлення цього відділення вистачить для психологічного комфорту.
• Але якщо ви ніяково відчуваєте себе під сторонніми поглядами (наприклад, фасад будинку і майданчик перед ним виходять на жваву вулицю), то підвищити рівень комфорту ви зможете, встановивши суцільну високу огорожу або паркан-жалюзі.
• Суцільний паркан достатньої висоти може грати ще одну роль. При встановленні його для підприємства він виконує функцію психологічного тригера: перемикача. Ви перетинаєте прохідну, опиняєтеся за парканом – і залишаєте зовні всі свої проблеми та турботи, що не стосуються робочого процесу. Саме тому навіть там, де це не є технологічною необхідністю, території підприємств захищають: статистика свідчить про зростання концентрації та зниження кількості мимовільних помилок у роботі.

Правильний вибір паркану – і за висотою, і за конструкцією, і за кольором – дуже важливий. Зрештою, від цього залежить ваш психологічний комфорт. Ось чому при проектуванні конструкцій, що захищають, варто проконсультуватися з експертами заводу «МехБуд» і підібрати оптимальне рішення з урахуванням і ваших побажань, і вимог габаритів та безпеки.